Сучасні події у нашій країні залишають відбиток на кожному з нас. Проте найбільше в таких умовах страждають діти. Вони не можуть самостійно впоратися з проблемами, адаптуватися до нових умов життя та соціально загартуватися. Саме тому ми знаходимо різноманітні шляхи для боротьби з негативними наслідками війни та створюємо можливі умови для соціально-психологічної адаптації дітей-переселенців. Важливим етапом на цьому шляху є формування штабу волонтерів. Волонтери – це люди, які на добровільних засадах виконують різноманітну роботу, спрямовану на допомогу й підтримку тим, хто цього потребує. Основні характеристики, на яких ґрунтується волонтерство – це добровільність, суспільна користь, ефективність та творчість.
Волонтерство показує суспільству нові цінності: прагнення до спільного добра, яке зароджується з бажання допомагати іншим. Волонтерська діяльність прагне до того, аби розуміти всю складність проблем, помічати й нові нагальні потреби поряд зі звичними.
Щороку понад 100 мільйонів людей долучаються до волонтерської діяльності в понад 50 різних напрямах і сферах волонтерства. Проте події останніх років довели нам, що однією з найбільш вразливих груп населення є діти, які через сучасні умови (зміна місця проживання та навчального колективу, погіршення психологічного й фізичного здоров’я та ін.) потребують значної допомоги й підтримки.
В Україні волонтерський рух почав розвиватися у середині 90-х рр. ХХ ст. Серед нормативних актів, які регулюють волонтерську діяльність в Україні, виокремлюють:
Закон України «Про волонтерську діяльність» – основний документ, який регулює відносини, пов’язані з наданням волонтерської допомоги. Закон визначає, хто може надавати волонтерську допомогу, у яких напрямах та за яких умов.
Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» – основний документ, який регулює відносини у сфері благодійності. Зокрема, Закон визначає поняття благодійної діяльності, благодійної організації, а також виокремлює п’ятнадцять сфер благодійності та умови збору благодійних пожертв.
Відповідально та сумлінно виконувати завдання, пов’язані з волонтерською діяльністю.
Регулярно проходити підготовку або перепідготовку волонтерів, вдосконалювати набуті навички та знання.
Брати активну участь в організації та проведенні різноманітних заходів.
Проявляти ініціативу у волонтерській діяльності.
Підвищувати власні компетенції і здобувати цінний особистий та професійний досвід.
Працювати з людьми та дітьми, які потребують допомоги.
Працювати із суспільством загалом, щоб покращувати життєдіяльність найбільш вразливих груп населення.
Масова (заходи, зустрічі, конференції)
Групова (семінари, вебінари, анкетування, опитування, інтерв’ювання, благодійні акції)
Індивідуальна (консультації, бесіди і т.ін.)
Створення відповідного центру в навчальному закладі.
Визначення основних напрямків роботи та обов’язків кожного волонтера.
Обрання голови волонтерського центру.
Складання списків учасників волонтерського руху та осіб, залучених до цієї діяльності.
Визначення основних цілей, етапів і напрямків роботи.
Складання списків соціальних груп, на яких буде спрямована волонтерська діяльність.
Планування заходів для вразливих груп населення.
Визначення відповідальних за проведення заходів та волонтерів, які долучатимуться до організаційної роботи.
Кількість заходів
Кількість учасників
Необхідна підтримка
Заходи для підтримки й допомоги вразливим групам населення не повинні бути одноманітними, а відрізнятися своїм наповненням. Під час таких заходів необхідно давати дітям можливість самостійно проявлятися та виявляти ініціативу. Участь дітей у таких заходах повинна узгоджуватися з педагогічним персоналом. Робота має бути максимально безпечною для психіки дітей і сприяти їхній соціально-психологічній адаптації. Засоби заохочення дітей повинні бути чітко визначеними. Результати роботи необхідно презентувати учнівському, педагогічному, батьківському (у разі потреби) колективу.
Проводити індивідуальні бесіди, заняття, спрямовані на вирішення проблеми і формування стресостійкості. Обговорювати проблеми з батьками. Залучати дітей-переселенців до занять на розвиток критичного мислення. Поступово залучати таких дітей до роботи під час навчання, щоб відбулася адаптація до колективу й нових умов життя. Не акцентувати увагу на подіях, що відбулися в регіоні, звідки прибула дитина. Створити сприятливий соціально-психологічний клімат у навчальному закладі. Залучення дітей цієї категорії до виховної та розвивальної діяльності в позаурочний час. Створювати умови для самореалізації дітей-переселенців.
Заповніть анкету і ми з вами зв’яжемося.
Я надаю згоду на обробку персональних даних.